Дмитро Дікусар

 

Дмитро Дікусар




 

Дмитро Дікусар: «Успіху досягає той, хто любить свою справу, вірить у неї і не бачить перед собою перешкод».

 

      Ніколи не знаєш, що станеться з тобою в майбутньому. Можна лише мріяти і складати певні плани. Дмитро Дікусар планував закінчити фізико-математичний клас, але доля розпорядилася інакше – Дмитро став відомим хореографом. Про те, як він потрапив у світ танців, ми поцікавилися в нього особисто.

    З 6-ти до 7-ми років Дмитро займався акробатикою. У сім років виявив бажання до занять з плавання, але після першого заняття захворів і припинив їх. Смак танцю він відчув уперше у вісім років: займався бальними танцями паралельно з народними. Народними займався в школі, а на бальні ходив у клуб при військовій частині. Після двох років занять Дмитро все ж умовив  маму забрати його з народних танців. «Мені було складно одночасно вчити  два танцювальні стилі. Довелося обирати між бальними і народними танцями: і бальні виявилися ближчими мені», – каже він. «Займалися ми народними танцями зазвичай у гольфику і шортиках, а їх носити ще з дитинства я не любив. Напевно, мені було соромно бачити свої голі ноги у дзеркалі».  А ось у бальні Дмитро закохався. І сьогодні згадує свого першого викладача: «На бальних танцях у нас був дуже цікавий викладач – Сан Санич, який сам почав танцювати років із 45-ти, але був настільки підтягнутий і мав певний лоск, що коли приходив на репетицію із синцем від тренування, все одно залишався елегантним». Саме викладач прищепив йому любов до танців – «цього виду спорту і мистецтва одночасно». Таке поважне й елегантне відношення до жінки викликало захоплення у Дмитра.

    Перші його змагання  відбулися у тому ж клубі. Їх Дмитро згадує так: «Як зараз пам’ятаю, у мене була така смішна червона сорочка. Я був маленький і чудний. Навіть штани, які у мене були, ми купили у відомого на той час танцівника. Вони були всі у блискітках і, як згодом виявилося, належали моєму майбутньому найліпшому другові. Номер, який висів у мене на спині, був важчим за мою сорочку, через що здавалося, ніби виріз сорочки не спереду, а ззаду. Я копіював багато рухів танцівників зі змагань, які ми відвідували. Але кожен турнір для мене був важливим, незалежно від його рівня». В Одесі у помешканні, де живуть батьки Дмитра, є маленький куточок його слави, в якому зберігаються всі зароблені ним грамоти, кубки й медалі.

       У 15 років у нього з’явилася можливість переїхати до Києва зі своєю партнеркою викладати танці та паралельно навчатися. Він планував побути у столиці лише рік, але так склалося, що Київ став його другим домом. «Бальні танці – дуже дорогий вид спорту, і моїм батькам завжди було важко спонсорувати його, особливо, якщо це були турніри за кордоном. Найдорожчий турнір був у Англії. Мені стало дуже незручно перед батьками, тому що заробляти на такі турніри доводилося їм. Тому, коли в мене з’явилася можливість їм допомогти, я вирішив скористатися нею», – так люблячий син обґрунтовує свій переїзд до Києва.

    Закінчивши 11-ий клас уже в Києві, він вступив до  Київського національного університету фізичного виховання і спорту, де була створена нова кафедра спортивного танцю. Коли розпочалися «Танці з зірками», організатори проекту звернулися до куратора курсу, на якому навчався Дмитро Дікусар. Куратор порекомендував його для участі у шоу. «У нас було два кастинги, по закінченню яких ми спілкувалися з Олексієм Гончаренком. Мене відібрали разом із моєю теперішнью партнеркою Оленою Шоптенко. Тренувався я в парі з Ольгою Сумською протягом місяця, але згодом  генеральний продюсер проекту через велику різницю у віці наполіг на роз’єднанні нашої пари. Я й борідку відпустив, щоб здаватися старшим. При моєму зрості 185см важив лише 67кг – був дуже худим. Тому в першому сезоні участі я не брав, хоча на фінальному концерті все ж виконав танець з Ольгою Сумською. Ми затанцювали квік-степ «За двома зайцями». Після номера генеральний продюсер вибачився переді мною за свою принциповість щодо моєї відсутності на шоу в першому сезоні. На другий сезон я вже не приходив на кастинг, можливо, ображений був, але відправив  на цей кастинг своїх друзів. Після двох ефірів мені подзвонив Олексій Гончаренко, який був продюсером цього проекту разом з Юлією Райцевою. Вони попросили мене стати в пару з Іриною Білик. У неї із партнером на той час була якась проблема, щось не склалося. На зустріч я йшов із думкою про відмову щодо участі в шоу. Я просто не уявляв, як можна було зробити танець у такий  стислий термін: у суботу вже повинен бути ефір, а у пару ми стаємо в п’ятницю. Я прийшов, побачив Ірину, яка танцювала зі стільцем. Вона вирішила виступати сама. Нас познайомили, і коли ми спробували станцювати буквально один рух, для мене це стало несподіванкою і великим відкриттям: я почав управляти нею в танці, вона йшла за мною. Мій мозок повністю відключився, я сказав: «Це круто – ми зробимо танець», -  розповідає Дмитро. Пізніше він брав участь у проекті «Танцюю для тебе» у парі з Анастасією Каменських.

     Працював на проекті «Україна сльозам не вірить», який, на жаль, менше  відомий, ніж перші версії «Танців». Був запрошений разом з Оленою Шоптенко режисером Олегом Бондарчуком для участі у проекті сьомого сезону «Танці з зірками» на телеканалі «Росія» (Москва). Особливість цього шоу в тому, що формат був не хореограф плюс зірка, а зірка плюс зірка, які не є танцівниками. За словами Дмитра: «Це була тяжка робота. У нас з Оленою Шоптенко було по 4 пари. Паралельно ми працювали на проекті «Майдан’с». Дуже складно було поєднувати ці дві роботи, але ми допомагали одне одному».

Одна з останніх робіт Дмитра – участь у новому проекті на телеканалі «Інтер» – «Шоу №1», де він був хореографом команди «Земфіра в шоколаді».

Дмитро Дікусар завжди був і є патріотом України. Де б він не був, його завжди тягне на Батьківщину: до рідних і друзів, а також до улюбленого проекту – шоу-балету «Кітч».

    Усім, хто прагне займатися хореографією, Дмитро бажає бути вірними своїй справі, танцювати ті танці і в тих колективах, які подобаються. Людям, котрі чітко розуміють, що танці – це їхнє життя, танцювати серцем в ім’я танцю і  радувати інших своїм мистецтвом.

 

Біографічна довідка

Народився 24 жовтня 1985 року в Одесі.

Із 6-ти років займався спортом – спортивною гімнастикою, потім бальними і спортивними танцями.

Призер чемпіонату України.

Фіналіст міжнародних змагань.

Фіналіст кубка Європи з латиноамериканських танців.

Призер кубка світу з латиноамериканських танців.

З 2002р. – інструктор із бальних танців, персональний тренер.

З 2006р. – кандидат у майстри спорту із бальних танців.

У 2008р. закінчив Київський національний університет фізичного виховання і спорту інститут фізкультури (спеціальність – тренер із бальних танців).

 

    Цікаві факти про Дмитра Дікусара

Хотів би спробувати втілити постановку хореографії для двох тисяч чоловік.

    Йому подобаються телевізійні проекти, які не сковують і не заганяють хореографів у певні рамки.

Досі підтримує зв’язки з учасниками першого сезону «Майдан’су», у душах яких посіяв зерно любові до танцю.

Проект «Майдан’с» розчарував Дмитра, він не вважає його до кінця об’єктивним і чесним.

Там де є політика – там його немає.

Перший раз захистив свою кохану дівчину ще в дитинстві: отримав багато укусів і подряпин, після чого ходив  весь у зеленці.

Любить романтику й готовий усім жертвувати заради справжнього кохання, окрім свого життя.

Ідеальний вихідний: пляшка вина, багато фільмів, повний релакс і кохана людина поряд.

Не вірить у прикмети, але вірить у знаки.

Рідко буває задоволений кінцевим продуктом своєї творчості.

 

Майя Габрук, м. Київ,

Джерело-газета "Танці для всіх 10.11.2011

 



Обновлен 21 ноя 2014. Создан 20 ноя 2014