ДРУКОВАНІ ЗМІ ЯК СКЛАДОВА ЄДИНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

 
 

ДРУКОВАНІ ЗМІ ЯК СКЛАДОВА ЄДИНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ




 

  Анотація В аналітичній записці розглядається український ринок друкованих ЗМІ як складова єдиного інформаційного простору України. Зафіксована та проаналізована динаміка його кількісних показників, з’ясовані основні зовнішні та внутрішні чинники, що визначають напрямки, тенденції й актуальні проблеми розвитку галузі. Зокрема встановлено, що: а) протягом останніх років український ринок преси відрізнявся значно вищими за європейські та американські темпами зросту і досі є одним з найперспективніших в Європі з точки зору свого потенціалу; б) розвиток галузі серйозно гальмується недорозвиненістю низки її інфраструктур (системи дистрибуції, єдиних галузевих стандартів, сертифікації тиражів, аналітичного моніторингу); в) світова фінансова криза, серед іншого, зумовила відтік з ринку іноземних інвестицій та стимулювала процеси консолідації, укрупнення та монополізації ринку, що у свою чергу поставило під питання подальше існування середніх та малих гравців ринку. 

 

ДРУКОВАНІ ЗМІ ЯК СКЛАДОВА ЄДИНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

 

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, друкованими ЗМІ в нашій державі вважаються “періодичні та продовжувані видання, які виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (газети, журнали)”. На поточний момент Міністерством юстиції України зареєстровано більш ніж 30 тис. найменувань видань, що відповідають цьому визначенню.    У червні 2008 р. Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП) у співробітництві із Книжковою палатою України, Укрпоштою й регіональною мережею поширення періодики ДП “Преса” завершили власний підрахунок кількості періодичних видань України, що здійснювався в рамках звіту для Світової асоціації газет (WAN). Остаточні цифри були виведені з наступних джерел: передплатний каталог ДП “Преса” на 2008 р.; передплатні каталоги Укрпошти по всіх областях України; перелік видань Книжкової палати України; дані членів УАВПП по безкоштовних газетах, більшість із яких не включено в передплатні каталоги; видання, які не входять у передплатні каталоги, але реалізуються.

  Виявилося, що за даними УАВПП реально в Україні виходить 4187 найменувань друкованих періодичних видань. З цього числа 2448 становлять газети, 1739 – журнали. За підрахунками Книжкової палати України, загальна кількість періодичних видань у країні становить 4277 найменувань (2885 газет і 1392 журнали). Розбіжності між інформацією Книжкової палати й даними УАВПП щодо кількості газет і журналів пов’язані насамперед із тим, що частина журналів не доставляється до Книжкової палати і, відповідно, не фігурує в її моніторингах. За ознакою частотності виходу дослідження зафіксувало 53 щоденні газети (з них три безкоштовні), більше 2000 щотижневиків, близько 300 щомісячних видань й не більше 10 щоквартальників. Основні тенденції розвитку. За кількістю щоденних видань (53) Україна поки що поступається багатьом країнам, проте динаміка останніх років дозволяє прогнозувати стабільне зростання сегменту щоденної преси, причому насамперед за рахунок безкоштовних газет. Так, починаючи з 2006 р., в Україні було відкрито сім щоденних газет, з них три платні (“Блик”, “Газета 24” і вінницька “20 минут”) та чотири безкоштовні (“15 минут”, “Обзор”, “Час-пик Инфо” (м. Харків) і заснована наприкінці минулого року “Вечерком”). 

  За даними УАВПП, традиційно найбільш заповненим в Україні залишається сегмент суспільно-політичних щоденних газет – таких виходить 36. Водночас експерти Асоціації констатують, що не повністю використаними залишаються практично всі спеціалізовані ніші вітчизняно­го ринку преси, крім ділового та спортивного сегменту.    Таким чином, цей ринок має значний невикористаний потенціал, що є однією з головних причин його інвестиційної привабливості й високих темпів зростання після 2000 р. – особливо на тлі відносної стагнації ринків друкованих ЗМІ в розвинених країнах. Згідно з підрахунками Всеукраїнської рекламної коаліції (ВРК), прибутки вітчизняної преси від реклами у 2007 р. порівняно з 2005 р. збільшилися майже вдвічі – відповідно $225 млн проти $131 млн. У минулому ж 2008 р. вітчизняний ринок преси виріс ще на 30%.

  Такі показники різко контрастують зі світовою кон’юнктурою. За даними аналітичного звіту компанії PricewaterhouseCoopers щодо глобального розвитку медіа, у 2007 р. світовий газетний бізнес ледь домігся росту в 0,1 %, досягши $186 млрд. Газетним видавництвам у США не вдалося й це: обсяг ринку, що в 2006 р. становив майже $60 млрд, торік упав на 6,7 %, склавши $55,8 млрд. У звіті прогнозується, що в найближчі п’ять років глобальний ринок преси буде зростати в середньому на 2,2 % на рік, склавши до кінця 2012 р. $208 млрд. Для порівняння: п’ятирічний (до 2012 р.) прогноз зростання глобального ринку телевізійної реклами у звіті – в середньому близько 6 % щорічно, онлайн-реклами – майже 10 %, абонентських та ліцензійних зборів за телебачення – приблизно 13 %. У цих даних, підготовлених у середині 2008 року, безумовно, не врахований вплив поточної світової фінансової кризи, але є дуже малоймовірним, що пропорційне співвідношення зростання різних секторів медіа на даний момент змінилося на користь друкованих ЗМІ. Водночас, означена криза вже у найближчій перспективі, без сумніву, помітно позначиться на розвиткові преси як в Україні, так і в усьому світі. У зв’язку з нею міжнародна рейтингова агенція Fitch, наприклад, прогнозує в поточному році “скочування” світового ринку друкованих медіа до найнижчих з 2001 р. показників. Український ринок, як один з найперспективніших в Європі, має більш позитивну динаміку, але криза суттєво змінить ситуацію і на ньому. Якщо, згідно з літнім прогнозом компанії Cortex на 2009 р., обсяг українського ринку реклами в пресі мав становити $335 млн (з яких $105 млн – доходи газет і $230 млн – журналів), то в осінньому фігурують вже зовсім інші цифри: загальний прогноз – $305 млн (газети – $90 млн, журнали – $215 млн). І навіть цей проноз може виявитись занадто оптимістичним: лише протягом вересня-листопада 2008 р., коли криза не досягла ще свого піку, вітчизняна преса втратила в середньому від 10% до 20% обсягу реклами. Зокрема, різко скоротили свої витрати ключові рекламодавці в цьому сегменті – фінансові компанії, девелопери й автокомпанії, які першими постраждали від фінансової кризи. Із кризою пов’язана ще одна неоднозначна, але в даному разі скоріше негативна тенденція: з вітчизняного ринку преси йдуть іноземні видавці, приваблені сюди свого часу сприятливою кон’юнктурою. Відтік крупних зарубіжних гравців з українського ринку почався уже влітку 2008 р. У липні німецька Handelsblatt (“Дело”, “Инвестгазета”, “ТОП-100. Рейтинг лучших компаний Украины”) і співвласник чеського видавництва Economia М. Павло збули більшу частину активів видавництва “Економіка” компанії EastOne, пов’язаній з В. Пінчуком. У вересні про продаж українського активу румунській Adevarul Holding повідомила швейцарська Ringier AG, а в листопаді про вихід з українського ринку заявила голландська Telegraaf Media Group (TMG; What`s On, Domus Design, “Любимая” та інші). Щодо вітчизняних гравців, то вони нині змушені вдаватися до широкого спектру антикризових заходів. Ключові видавничі холдинги планують у 2009 р. підняти розцінки на рекламу на 10-30 % паралельно з підвищенням ефективності рекламних послуг. З іншого боку, вже зараз широко застосовується скорочення штату, продаж рухомого та нерухомого майна, зменшення кількості шпальт та розміру накладів. Ще у 2007 р. експерти говорили про близьку перспективу концентрації українського ринку друкованих ЗМІ в руках 5-8 холдингів. Немає сумніву, що вплив кризи суттєво прискорить і поглибить ці процеси: другорядні гравці зникнуть або будуть поглинені великими, і у найближчій перспективі відбудеться укрупнення галузевих медіа-структур, консолідація та монополізація вітчизняного ринку преси. Крім того, в Україні має місце парадоксальна, на перший погляд, ситуація. Незважаючи на те, що останніми роками галузь стрімко розвивається, кількість друкованих видань і обсяги рекламних надходжень збільшуються, аудиторія української преси, навпаки, зменшується. За даними досліджень компанії TNS Ukraine, загальна аудиторія вітчизняних друкованих ЗМІ з 2001 р. знизилася на 5,1 %.* Ця (утім, цілком типова для більшості сучасних країн) тенденція може бути зумовлена цілим комплексом причин, проте дві з них найімовірніші: а) локальний прояв загальносвітової стагнації преси, яка не витримує конкуренції з новітніми медіа і переживає кризу ідентичності; б) відсутність у вітчизняних видавців достатньо повного уявлення про українську аудиторію, її стратифікацію, динаміку, уподобання, що в багатьох випадках призводить до нездатності чітко визначити свою фокус-групу і правильно працювати з нею. Найактуальніші проблеми Серйозною проблемою, яка сьогодні помітно гальмує розвиток вітчизняної преси, як ринку і як важливого різновиду медіа, є відсутність комплексного і регулярного фахового моніторингу галузі (такого, який налагоджений, наприклад, у вітчизняному телерадіомовленні). Гострий брак системної оперативної інформації відчувається навіть за ключовими напрямками: інфраструктура галузі (видавництва, видавці, видання, поліграфічна база, дистриб’ютори, рекламні агентства, аудитори та ін.), динаміка її сегментів (ніш) та показники конкуренції між ними, фактична кількість накладів, маркетингові дослідження, моніторингові вимірювання читацької аудиторії, рейтингів, збуту тощо. Яскравим показником неврегульованості у цій сфері є відсутність у державних органів і професійних об’єднань точних верифікованих даних навіть щодо загальної кількості діючих на українському ринку друкованих періодичних видань. В оприлюдненій “Концепції розвитку УАВПП у 2007-2008 роках”, щоправда, зазначається, що Асоціація “має взяти на себе роль збору, перевірки, систематизації, постійного оновлення такої інформації та надання доступу до неї для учасників ринку”. Проте, наскільки відомо, УАВПП досі не спромоглася налагодити повноцінне виконання цих функцій. Певні кроки, спрямовані на виправлення описаної ситуації, здійснюють органи державної влади. Зокрема, наприкінці минулого року Міністерство юстиції України відкрило необмежений онлайн-доступ до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації (адреса: http://dzmi.informjust.ua), що, звісно, сприятиме оптимізації функціонування галузі. Але разом із тим для професіоналів цей ресурс не є достатньо повною базою даних, оскільки інформує лише про "анкетні дані" видання: серію, номер й дату видачі свідчення про державну реєстрацію, жанр (газета, альманах і т.д.), назву (із вказівкою мови), відомості про засновників видання та про орган, що здійснив його державну реєстрацію. Іще одною структурно-організаційною проблемою вітчизняної преси є відсутність єдиної системи галузевих стандартів, який дозволив би суміжним гравцям ринку (наприклад – видавці, рекламодавці, дистриб’ютори, дослідницькі компанії) працювати в єдиному понятійному, юридично-правовому та інформаційному полі. Такі системи широко застосовуються у світовій практиці і незаперечно довели свою ефективність. Основними їх елементами, як правило, є: Національний класифікатор друкованих ЗМІ (який, зокрема, дозволяє чітко визначити жанр та цільову аудиторію видання), каталог медіа-професій, стандарти розміщення реклами. У цьому зв’язку ключовим питанням є також введення адекватної та визнаної лідерами ринку процедури сертифікації тиражів, тобто легалізації реальних (а не заявлених виданням) накладів і отримання якнайповнішої інформації про їх збут. Це конче необхідно як для ефективного маркетингу самих видань, так і для оптимізації діяльності рекламодавців на ринку. 9 грудня 2008 р. Президентові України В. Ющенко було надіслано спільного відкритого листа від “видавців газет та журналів, які працюють в Україні та об’єднані в Українську Асоціацію Видавців Періодичної Преси (УАВПП), Асоціацію Незалежних Регіональних Видавців України (АНРВУ) та Національну Спілку Журналістів України (НСЖУ)”. У документі йдеться, насамперед, про необхідність термінового перегляду механізмів закупки видавцями газетного та журнального паперу, які в умовах кризи призводять до постійної гострої нестачі у них коштів і зрештою загрожують самому існуванню галузі. Автори листа пропонують запровадити через державні банки “у найкоротший термін пільгове цільове кредитування видавничих компаній на закупівлю паперу для друку саме газет та журналів”, а також “ввести тимчасове пільгове оподаткування паперу, який використовується для друку газет та журналів, за ставкою 0 % ПДВ”. Про це ж йдеться і у відкритому листі Голови НСЖУ І. Лубченка Голові Верховної Ради України В. Литвину й голові парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Г. Герман, надісланому наприкінці грудня 2008 р., у якому справедливо наголошується, що 75 % потреби українських видавців у газетному і 100 % – у журнальному папері покривається за рахунок імпорту, у зв’язку з чим “потрібно будувати власне виробництво паперу та витратних матеріалів”. Серед інших нагальних проблем галузі згадується також: · неврегульованість (завищеність) тарифів на передплату і доставку передплатникам друкованих періодичних видань (встановлюються Міністерством транспорту та зв’язку) і на перевезення періодичних видань для роздрібної торгівлі (здійснюється ДП “Укрпошта”); · систематичні спроби місцевих органів влади позбавити редакції державних та комунальних ЗМІ приміщень і майна, протизаконні підвищення орендної плати. У цьому зв’язку автори листа критикують (характеризуючи його як “вихолощений”) остаточний текст Закону України “Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна”, який наприкінці січня поточного року був направлений на підпис Президентові України. Висновки Зростання обсягу українського ринку друкованих ЗМІ останніми роками було викликане, насамперед, сприятливою кон’юнктурою – значними невикористаними можливостями вітчизняного ринку і наявністю внутрішніх та зовнішніх інвесторів. У 2005-2006 рр. Україна пережила період експансії іноземних видавців. Притягнуті високою динамікою росту вітчизняного рекламного ринку, європейські “видавничі доми” активно здійснювали свої проекти в Україні, розраховуючи на відносно швидкі прибутки. Нині, внаслідок фінансово-економічної кризи, почався зворотний процес – “відтік” іноземних підприємців та капіталів. Провідні вітчизняні видавництва, тим часом, заявляють про реалістичність своїх планів не допустити падіння обсягів ринку нижче рівня 2008 р. Серед найбільш актуальних тенденцій розвитку галузі друкованих ЗМІ в Україні, крім названих вище, можна виділити такі: · консолідація й укрупнення видавничих компаній, формування медіагруп (“Главред-Медіа” + видавництво “Прес-центр” + УНІАН, Telegraaf Media Group Ukraine + Gala Media Group); · реструктуризація активів медіакомпаній, поступове зростання ступеня їх прозорості та публічності; · формування мультимедійних платформ і активний розвиток онлайн-проектів друкованих ЗМІ (“Дело” і www.delo.ua, “Сьогодні” і www.segodnya.ua, “Огляд газета” і www.obzor.ua та інші); · впровадження новітніх технологій (наприклад, “Edipresse Україна” свої онлайнові бізнес-проекти (формату В2С – Business-To-Consumers – Бізнес для клієнтів) запускає з версіями для мобільних користувачів). Серед основних проблем галузі потрібно назвати, насамперед, такі: · монополізація ринку друкованих послуг; · відсутність єдиної та ефективної системи сертифікації тиражів; · брак комплексного і регулярного фахового моніторингу галузі; · відсутність єдиної системи галузевих стандартів і зокрема Національного класифікатора друкованих ЗМІ; · недостатня розвиненість структур дистрибуції. Поглиблення кризи в галузі друкованих ЗМІ неминуче спричинить ланцюгову реакцію і в суміжних галузях – виробництво паперу, друкарні, обслуговування, дистрибуція, реклама. Задля пом’якшення кризових явищ доцільно здійснити, зокрема, такі заходи: · максимально прискорити проходження у Верховній Раді і введення в дію проекту Закону України “Про антикризові заходи у видавництві друкованих засобів масової інформації” № 3576 від 29.12.2008 р., яким передбачене тимчасове, до 1 січня 2010 р., звільнення від оподаткування операцій з ввезення на митну територію України газетного паперу, а також з виконання робіт та надання послуг у видавничій діяльності; · Міністерству транспорту та зв’язку України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством юстиції України розглянути можливість тимчасового зменшення, або, щонайменше, заморожування тарифів на передплату й доставку передплатникам друкованих періодичних видань і на перевезення преси для роздрібної торгівлі, яке здійснюється ДП “Укрпошта”; · Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації спеціально розглянути доцільність уведення в дію проекту Закону про внесення змін до Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (щодо виключення подвійного регулювання тарифів на передплату та доставку періодичних видань)” № 2719 від 08.07.2008 р. з точки зору його фінансово-економічної обґрунтованості і впливу на подальший розвиток галузі.

 

 

Відділ гуманітарної політики (С. Гнатюк)

 

 

* Точніше: аудиторія зменшилася з 17 млн 14,4 тис. читачів у 2001 р. до 15 млн 635,4 тис. у 2007 р. Найбільша втрата аудиторії за 6 років відбулася у щомісячних видань – на 14,3%: з 12 млн 557,2 тис. до 9 млн 686,2 тис, а в щоденних газет вона знизилася на 9,5%: з 12 млн 518,5 тис. до 10 млн 484,6 тис. Порівняно стабільною є лише аудиторія щотижневиків (різниця в 1,8% на рівні похибки вибірки): 14 млн 403,1 тис. у 2001 р. проти 13 млн 690,9 тис. у 2007 р.

 

 

 

 

оти 13 млн 690,9 тис. у 2007 р.



Обновлен 02 июл 2014. Создан 23 июн 2014