"Олександр Черненко назавжди залишиться з нами".

 

"Олександр Черненко назавжди залишиться з нами".




      Народився Олександр Черненко в 1959 році    в   селі  Голубівка,  що   у   восьми кілометрах від районного центру Прилуки Чернігівської області. Незважаючи те, що крім  занять   сільським   господарством   і тваринництвом фактично нічого не існувало в селі ...сім'я  Олександра  Черненко  в  селі тоді пристойно заробляла. Як  згадував  сам Олександр, в сім'ї була велика пасіка,гарний сад, завжди були три - чотири корови, п'ять - шість свиней  кози, вівці, качки, кури ... У рік сім'я - батько Павло, Сашко і бабуся - заробляли від 8 до 10 тисяч радянських рублів.

       Батько Павло - ветеринарний лікар. Він пройшов всю Велику Вітчизняну війну, а коли повернувся, закінчив ветеринарний інститут в Західній Україні. Батько був обласним ветеринарним лікарем, районним ветеринарним лікарем, потім ветлікарем у радгоспі. Батько по службових сходах, не просувався з простої причини: він був безпартійний: кожні п'ять років йому пропонували підвищення, але з умовою вступити в партію. Він цього не робив, був напрочуд освічений, інтелігентний чоловік, розумів, що в селі жити все життя сину не треба, що треба себе реалізувати. Загалом, з грошима проблем у них в сім'ї не було, але найголовніше, що батько розумів Олександра. Олександр Черненко все життя любив батька і дуже добре про нього відгукувався так як батько з раннього дитинства навчав його всім життєвим премудростям - основам слюсарної справи, ремонтувати машини, будівництву приміщень, допомагати по господарству.

       У 1976 році Олександр Черненко вступив на історичний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. У вільний від навчання час грав у шахи, очолював команду свого факультету, але в університеті, який він закінчив в 1981 році його заняття шахами було простим захопленням.

       Олександр мав на той час звання кандидата у майстри спорту СРСР. Ще перед розвалом Радянського Союзу він догрався до майстра спорту по листуванню. Але звання не отримав, тому що, коли все розвалилося, то роки два-три ніяких змагань по листуванню не було.

    Так вийшло, що за життя Олександр був дисидентом. Працюючи на радіо «Свобода» і викладаючи в інституті, мав неприємності з «органами».

       Першим бізнесом Олександра Черненка в Україні було книговидавництво. Хоча він історик за фахом. Коли розпався Радянський Союз, він створив приватне видавництво «Генеза» у Києві і видавав десятки тисяч книг. По багатьох з них по сьогоднішній день навчаються в школах, інститутах, університетах України. Як вважав Олександр Черненко, що це найсвітліша сторінка його бізнесу, тому що він займався тим, чим хотів займатися.

       Також займався журналістською діяльністю. Працював на радіо «Свобода» в Мюнхені (ФРН). Було це і в «заборонені часи», і в «незаборонені». Висвітлював економічну тематику. Побував у багатьох країнах світу.

        Бізнесмен з 1988 року. Останні кілька років у нього був свій виробничий бізнес. В Україні він займався розробкою блочних та щебеневих гранітів, а в Африці...

   Працював в Анголі, Гані, Демократичній Республіці Конго (колишньому Заїрі), Сьєрра- Леоне. В Африці у нього було офіційні дозволи на розробку родовищ та вирощування сільськогосподарських культур, а також квоти на вивіз сировини та готової продукції. У більшості цих країн постійно йдуть війни ...крім Гани, велися з невеликими перервами вже по 30-40 років. Африканці з ними вже звиклися. Не раз доводилося бувати в гарячих точках і йому. Страшно, він не приховував. Але, знаєте, якщо судилося бути вбитим, то ніякі охоронці не допоможуть. Олександр була людина віруюча і, коли починався обстріл, читав молитви. Це саме на його погляд був надійним захистом.

       Заради чого Олександр Черненко йшов на такий ризик? У місцях боїв люди живуть дуже бідно і годуються тим, що міняють алмази, які лежать у них в мішках, точно так само, як у нас в Україні картопля, на продукти. За вдалий день в річці Конго можна спеціальними мережами виловити алмазів до двох тисяч карат.

  Діамантами ці камені стають вже після огранювання. За контрабандне вивезення каменів з африканських країн покладається тривале тюремне ув'язнення. Нелегальним бізнесом Олександр Черненко не займався. Працював з компаніями, у яких є всі дозволи. Або ж з державними структурами. Та там, в африканських надрах, половина таблиці Менделєєва!

       До приїжджих місцеві жителі ставилися доброзичливо.Місцеве населення розуміло, що іноземці несли їм свої знання і досвід. До речі, сам Олександр практично не бачив африканців, які не працюють. Всі вони щось продають, міняють, везуть якісь тачки з металобрухтом. 70 відсотків населення навіть такий високорозвиненої країни, як колишня англійська колонія Гана, не гребують підробляти торгівлею на вулиці. Ціни за нашими мірками просто смішні. П'ять літрів свіжовижатого соку - апельсинового, ананасового, манго - стоять долар!    

    Як згадував Олександр Черненко за місяць можна отримати річну норму вітамінів. Випити цілий кокосовий горіх обійдеться в два американських центи. Причому хлопчисько, що розрізає ці горіхи, м'якоть просто викидає. До кінця дня навколо нього валяються гори горіхів.

       Що ж стосується харчування, то ціни в ресторанах Аккри - столиці Гани - не відрізняються від київських. Але за такі гроші на столі будуть виключно свіжі продукти: щойно виловлені дари моря або овочі і фрукти без будь-якої хімії. Бувало, навіть не треба проводити геологічну розвідку. Жителі села самі розкажуть, на якій ділянці є ті чи інші корисні копалини, а на якому немає.

       Жителі африканських сіл ходять босоніж, але обов'язково як підкреслював Олександр, в чистих, хоч і латаних - перелатати білих сорочках. Треба сказати, що тротуарів в селах і часто в багатьох містах немає. Суцільна руда земля покрита 15 - сантиметровим шаром пилу. Для Олександра залишалася загадкою, як африканці примудряються не забруднити одяг. Жінки там - жахливі модниці. Ніде в світі він не бачив такого розмаїття жіночих зачісок! Олександр завжди з великою симпатією і любовью говорив про простих африканців.

       В Україні він в останній час займав посаду генерального директора видавничого - продюсерського центру «Ронда - Україна». Допомагав нашим провідним українським артистам організаційно та фінансово. Видав останню книгу про Анатолія Хостікоєва під назвою «Головна роль».

 

   Олексндр Черненко мав чудову бібліотеку та багато книг з шахів, він точно не рахував, але приблизно біля 4 тисяч книг.

       Йому найбільше подобались шахісти позиційного стилю, дуже любив творчість Тиграна Вартановича Петросяна. Глибоко поважав Семюеля Решевського. Дуже симпатичний Олег Романишин, який мав нестандартні, але здорові позиційні ідеї. Захоплювався Паулем Кересі. Грандіозні кращі позиційні партії Анатолія Карпова. Йому невимовно подобався позиційний Таль, який перемагав не за рахунок того, що міг перерахувати суперника, а коли він комбінував на здоровій позиційній основі.

       13 березня 2013 року Олександр Черненко організував зустріч у Верховній Раді України з Головою Комітету з питань культури і духовності В'ячеславом Кириленком, художнім керівником Московського театру імені Вахтангова, директором Малого драматичного театру Вільнюса Рімасом Тумінасом, народними артистами України Наталією Сумською, Анатолієм Хостікоєвим.

Учасники зустрічі обговорили актуальні питання розвитку театрального мистецтва в Україні, Литві та Росії. Наголошувалося, зокрема, на необхідності створення державою фінансових, матеріально-технічних, кадрових, інформаційних, нормативно-правових та інших умов діяльності та розвитку театрів.

Особливу увагу сторони звернули на необхідність створення ефективного законодавчого механізму стимулювання меценатства та благодійництва у театральній сфері. Окрім того, представники творчої інтелігенції засвідчили високий рівень взаємної зацікавленості у співпраці між українськими, литовськими та російськими творчими колами та наголосили на важливості державного сприяння у такій співпраці.

 

       Навесні 2013 року він брав участь в авторській телепрограмі заслуженого діяча мистецтв України Софії Кохмат «Відкрита студія» під назвою «Софія Кохмат і Олександр Черненко» в двух частинах. Телепрограму модна знайти хто має Інтернет, в Ютубі.

  На жаль Олександра Черненка 1 травня 2013 не стало. Йому було всього 55 роки, був одружений, мав сина і доньку.У нього як завжди були грандіозні плани. 

    Для мене смерть Олександра Павловича — це тяжка втрата друга, людини і сокурсника. Його буде дуже бракувати, бо він мав такі потужні іскри таланту, доброти, мудрості, що запалював серця людей! Для Олександра Павловича сама висока цінність були люди.

 



Обновлен 24 мар 2015. Создан 18 сен 2013