"Інтерв"ю з Ігорем Кобюком і Лілею Гладюк, чемпіонами України зі спортивних танців".

 

"Інтерв"ю з Ігорем Кобюком і Лілею Гладюк, чемпіонами України зі спортивних танців".




 

       Візитка пари

 

       З 1 березня 2013 танцюють в парі. 

 

    31 березня 2013 виграли Чемпіонат України серед професіоналів із стандартної програми. З тих пір неодноразово підтверджували свою лідируючу позицію на змаганнях зі спортивних танців. 

    37 раз з 31 березня 2013 року по 20 вересня 2014 виступали за Україну на міжнародних змаганнях у Росії, Англії, Франції, США, Китаї, Тайвані, Макао.

   27 травня 2013 стали фіналістами танцювального фестивалю в Блекпулі, Англія, в категорії Professional Нові зірки, де зайняли 5 місце серед 227 пар. Серед виступів цієї чудової пари можна відзначити виступи 22 вересня 2013 в Тюмені де вони зайняли 1 місце, 1 грудня 2013 в Києві на Київ-Опен 2013- перше місце, 15 червня 2014 на чемпіонаті України знову стали вдруге чемпіонами України і 15 серпня 2014 року в США місто Бока Ратон зайняли 3 місце. Переможці міжнародного танцювального фестивалю зі спортивних танців у жовтні 2014 року у Києві "Парад надій 2014".

 

      Представляють клуб спортивного танцю «Супаданс» Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Живуть і працюють у Києві.

1. - Як ви самі представилися б читачам сайту?

Ігор: Релігійний фанатик, релігія - ТАНЦІ, хронічний трудоголік, люблю життя, і все, що з ним пов’язано, заряджаю життєрадісністю, зберігаю маленький ядерний реактор всередині... (вистачить на маленьке місто…), якщо чимось чи кимось захоплююся віддаюся повністю, ось так і вийшло з танцями.

Лілія: Я людина, яка закохана у  мистецтво танцю та у життя itself.

2. - Чим для вас пахне дитинство?

Ігор: Багато ароматів, неповторним запахом домівки, (я вродженець Ужгороду, Закарпаття), запах старого паркету в танцювальному залі, запах свіжої випічки в школі, запах сіна влітку у бабусі, їх важко описати словами, адже вони більше пов’язані з емоціями…).

Лілія: Дитинство б’є в обличчя теплим літнім вітром. Хоча я не певна, що взагалі колись відчувала себе маленькою дитиною. На жаль, чи на щастя.

3. - Давайте почнемо з самого початку, де, як і коли ви почали танцювати? Ваші перші тренери і партнери (партнерки)?

Ігор: Почав танцювати в 9 років в Ужгороді де й народився. В школі проводився набір на секцію бальних танців, взявши маму за руку привів на відкритий урок і заявив: « Я ХОЧУ НА ТАНЦІ».

Перший тренер - Мирослава Петрівна Величко (клуб спортивного танцю «Глорія»), продовжив займатися у Мишко Олександри Мирославівни (КСТ «Грація»), до речі саме першим тренерам завдячую спортивною завзятістю та вольовою стійкістю до перемоги.

У Києві майже весь час виступав за клуб спортивного танцю «Супаданс» Національного університету фізичного виховання і спорту України (тренери Ігор Михайлович Соронович та Оксана Володимирівна Бойко) Саме вони допомогли так би мовити асимілюватися в Києві. На базі цього клубу я вперше почав викладати, за що їм велика подяка. Ну і звісно було та є багато тренерів та вчителів, що впливали на мій танець. Це Руслан Головащенко та Олена Головащенко, також тренери із закордону, які завжди захоплювали і всиляли натхнення.

Щодо партнерок: всього було декілька. Перша Поночевна Тетяна, з нею ми перемогли перші наші змагання і, мабуть, саме цей смак перемоги визначив моє майбутнє. Звісно були партнерства які найбільш виражено вплинули на танцювальну кар’єру з Вікторією Соломей ми отримали великі здобутки у віковій категорії ЮН 2 та МОЛ, Олена Спесивих так би мовити переконала переїхати до Києва та поступити до (Національного університету фізичного виховання і спорту України - НУФВСУ). Велика подяка моїм партнеркам Яні Малій, Наталії Сіянко та Олесі Голуб, з якими я танцював. І ось Лілія Гладюк.

Лілія: Для мене життя в танцях почалося з моменту, коли моя мама відвела мене в початкову групу Київського танцювального спортивного клубу «Ювента», мені було 4 роки. Обираючи з поміж художньої гімнастики та танців, я, здавалося, обрала тоді найменше «зло». Була закохана у найпершого партнера й називала свою першу вчительку Наталією Володимирівною. Я досить швидко росла, ставала вищою за партнерів і мені, як дівчинці, доводилося змінювати клуби й вчителів, переходячи туди, де тренувався новий партнер. Я танцювала у клубі спортивного танцю «Міф», де моїм тренером була Олена Дибань, у клубі спортивного танцю «Данс-центр» у Євгена Зощука, а пізніше у Юрія Васютяка та Яни Васютяк, навчалася у Андрія Дикого, Ірини Жебрак у часи, коли ще танцювала 10 танців, у Руслана Головащенка та Олени Головащенко, Володимира Марченка. Я дуже вдячна кожному з моїх партнерів та вчителів, адже без їх внеску у розвиток мене як танцівниці та особистості, нічого з того, що я маю зараз, у мене б не було.

4.- Що вас привело в спортивні танці?

Ігор: Мабуть любов до танцю. Я змалку почувши любу музику одразу починав танцювати, ну і, звісно, любов моєї Мами яка мене завжди хвалила і підтримувала, плекаючи в мені велику впевненість, що я дуже гарно танцюю.

Лілія: Хвала небесам, я маю чудових батьків, завдяки яким я почала і продовжую займатися справою, яку люблю всім серцем.

5 - Які у вас в дитинстві були ще захоплення?

Ігор: Близько року ходив на баскетбол, приймав участь у різних інтелектуальних гуртках та змаганнях між школами, але все одно сприймав танці як основне, а все інше – як другорядне, в старших класах навіть навчання в школі для мене було не так важливе як сьогодні тренування…

Лілія: Я з 5 років почала вивчати англійську мову, а також навчалася у модельному агентстві, брала участь у різноманітних дитячих показах мод, протягом тривалого часу знімалася у вечірній дитячій казці на Першому національному телеканалі. Але основним захопленням завжди були танці.

6. - Розкажіть детально, як ви встали в пару?

Ігор: Я готувався до міжнародного турніру зі спортивних танців UK Championship 2013. В п’ятницю ранком за 5 днів до вильоту ми з колишньою партнеркою Олесею Голуб опиняємося перед фактом, що їй потрібно зробити довгу перерву у зв’язку з травмою коліна. Ми з Олесею почали обговорювати кандидатури можливих партнерок. Вже ввечері я зателефонував до Лілії Гладюк і ми вирішили спробувати. Мені здається, що з першого моменту, як ми намагались танцювати, ми відчули, «що воно просто працює», десь за три тижні спільних тренувань ми остаточно вирішили танцювати в парі.

Лілія: З Ігорем ми були знайому давно, тренувалися в одному залі й іноді навіть жартома танцювали разом на тренуваннях. Він зателефонував мені, і ми вирішили, чому б не стати в пару.

7. Скільки разів на тиждень ви зараз тренуєтеся, ваші тренери?

Ігор: Щодня від 2 до 5 годин, робимо вихідний зазвичай у неділю, насправді коректуємо в залежності від самопочуття, графіку змагань та роботи.

Лілія: Звичайно, ми плануємо тренувальний тиждень, але часто також намагаємося прислуховуватися до себе. Робимо 1-2 вихідних на тиждень. Але знову ж таки - це залежить від періоду. Наприклад, перед важливими змаганнями ми вибудовуємо особливий графік.

8.- Як проходять ваші заняття, коли ви тренуєтеся самостійно?

Ігор: Я думаю що великий пріоритет нашої пари - це те, що ми можемо танцювати різні техніки з однаковим успіхом, тож ми стараємося творчо та чуттєво підходити до процесу, пробуючи різне, враховуючи побажання кожного, створюючи щось спільне і особливе щось наше.

Лілія: Позитивно. Ми дискутуємо, обговорюємо наші побажання, проблеми, випробовуємо нові речі.

9. - Який ваш улюблений танцювальний турнір?

Ігор: Особисто мені до вподоби багато турнірів, але найбільші емоції викликають Блекпульський танцювальний фестиваль в Англії. Це своєрідний прояв танцювальної історії багатьох років в теперішньому часі, це така собі можливість доторкнутися до танцювального світу в його автентичності, турнір зі спортивних танців UK Championship - має свою неперевершену атмосферу, в Україні дуже приємно танцювати міжнародний турнір зі спортивних танців Kyiv Open, мабуть, найкращі змагання в Україні.

Лілія: Особисто я з першого погляду й навіки закохана у Блекпульський фестиваль. Блекпул - це казкове місце, яке неможливо порівняти ні з чим більше. Зал Empress Ballroom створює не тільки свою особливу атмосферу завдяки історії, живій музиці та найкращому паркету. Для мене Блекпул має свій запах, від якого біжать мурашки по шкірі.

10. - Ваше краще танцювальне досягнення?

Ігор: Було багато досягнень в різних періодах мого танцювального життя на різних турнірах. Двічі віце-чемпіон в дорослих 2011, 2012 рр., але чемпіоном України я став тільки в партнерстві з Лілею серед Професіоналів зі стандартних танців, ну і, звісно, нас радує гарний результат у категорії Professional Rising Stars 27 травня 2013р - 5 - те місце.

Лілія: На сьогоднішній день я можу пишатися перемогою на національному Чемпіонаті серед професіоналів разом із Ігорем цього року. Також я була щаслива двічі танцювати у фіналі Блекпульського танцювального фестивалю у категоріі Professional Rising Stars 2012 р. та 2013 р., у півфіналі Чемпіонату Европи серед Професіоналів у 2012 р. та у фіналі International Championship 2011 р. у віковій категорії U21.

11. - Розкажіть якийсь курйозний випадок, який стався з вами на турнірі, відпочинку?

Ігор: Найбільше курйозних випадків відбувалися в дитячому віці. Наприклад замість того, щоб приїхати на вокзал, я чомусь зрозумів, що вказаний час був призначений на тренування перед від’їздом. Тож я прийшов в танцювальний зал, замість вокзалу, звісно мобільних телефонів в 1996 р. ще не було. Тож уявіть істерику моєї партнерки і хвилювання тренерів, адже моя сім’я у від’їзді. Нікого дома не має, домашні телефони не відповідають. Благо батько партнерки виявився вдома і ми наздогнали поїзд... А загалом смішних історій багато: одна пара взуття на 2 пари (товариш забув взуття на турнір) танцювали через захід тож встигали перевзутися.

Лілія: Одного разу, на невеликому турнірі у Будапешті (Угорщина) я вийшла на паркет, а виявилося, що до моєї великої спідниці причепилася вішалка. Я не дуже засмутилася, чого не можна було сказати про мого партнера, який декілька хвилин намагався її від мене відчепити, поки всі конкурсанти і глядачі спостерігали за цим видовищем.

12. - Якими якостями потрібно володіти, щоб домогтися успіху?

Ігор: Насправді я вважаю, що кожна людина сама для себе визначає важливі якості і опираючись на них долає свій шлях і в залежності від різних життєвих ситуацій потрібні різні якості, крім якостей в людини має бути визначена система принципів і правил, яких необхідно притримуватися навіть в ті моменти, коли це не легко зробити, але однозначно людина має працювати над гармонією Тіла, Розуму та Душі.

Лілія: Я вірю у те, що перш за все необхідно бути цілеспрямованою особистістю, знати чого ти прагнеш. Не менш важливою є віра у себе, чесність та щирість перед собою. І звичайно здатність до важкої, довгої, не завжди приємної щоденної праці над собою, своїм тілом та духом.

13. - Є у вас особиста формула успіху?

Ігор: Так - треба любити танці, себе в танцях, проявляти себе, творити крізь танці, прагнути пізнати все глибше, відчувати задоволення і щастя кожної хвилини свого танцювання не забуваючи, що наше вміння - це божа благодать і в нас є можливість принести щось прекрасне в цей світ.

Лілія: Думаю, ключ у бажанні і у тому, що я до кінця віддана своїй справі, будь-що заважатиме мені.

Олександр Куценко: - дякую вам за цікаву змістовну розмову.

Автор: Олександр Куценко

 

40
Juli


Обновлен 24 мар 2015. Создан 19 июн 2013