Олександр Куценко "Інтерв"ю з Станіславом Портаненком та Наталією Колядою".

 

Олександр Куценко "Інтерв"ю з Станіславом Портаненком та Наталією Колядою".




1. - Як ви самі представилися б нашим читачам?

Ми – люди, які не уявляють свого життя без танців! :-)

2 .- Чим для вас пахне дитинство?

Наташа: Для мене дитинство пахне мріями та солодощами.

Стас: А для мене - безтурботливістю і добротою.

3. -Давайте почнемо з самого початку, де, як і коли ви почали танцювати? Ваші перші тренера і партнери (партнерки)?

Стас: я почав танцювати, за сьогоднішніми мірками, пізно в 13 років в КСТ «Елегія» м. Краматорськ. З нашого невеликого міста в той час вийшло немало гарних танцюристів. Одного разу я прийшов подивитися на конкурс з танців, в якому брав участь мій друг. Він займався танцями з самого дитинства. І після цього я сам вирішив спробувати. Моїм першим тренером стала Ілона Кондрашова, саме вона так би мовити «дала шлях у танцювальне життя», прищепила любов до танців. Мою першу партнерку звали Оля. З нею я почав танцювати через 2 тижні після того, як прийшов на танці. Через три місяці ми з нею вже зайняли перше місце в категорії молодих танцюристів.

Наташа: Мене батьки відвели на танці в 7 років, в ТСК «Фієста», так як він знаходився прямо біля мого будинку. Моїми першими тренерами були Ірина та Сергій Морозови. На турнір перший раз я пішла в 9 років. На той час у мене не було партнера, і буквально за кілька днів до одного з київських турнірів, тренера запропонували мені станцювати з партнером, у якого партнерка не змогла піти на турнір. Так як у нас у всіх були однакові композиції, ми з ним за 2 дні підготувалися до турніру. Мені здається, ми тоді посіли 4-е місце. А справді першим партнером, з яким ми стали виходити на турніри і протанцювали трохи більше року, був Ілля Вінніківський. Ми з ним танцювали в категорії «Ювенали» і «Юніори 1». До речі, зараз Ілля танцює латину і виступає за Угорщину. Наступним моїм партнером був Павло Соболевський, ми з ним протанцювали 6 років.

4.-Що вас привело в спортивні танці?

Стас: Я прийшов в танці сам, за своїм бажанням. Почати займатися танцями я вирішив після того, як подивився  змагання зі спортивних танців. Відразу вирішив спробувати і прийшов на тренування. Але це сталося в середині навчального року, тому в групі танцювали хлопці, які вже вивчили кілька танців і пішли вже далеко вперед. Тренер порадила мені прийти у вересні на початку наступного навчального року. Так я і зробив ...
Наташа: Мене привели батьки, так як в дитинстві у мене було дуже багато енергії і її терміново потрібно було направити в потрібне русло. Ось батьки і вирішили віддати мене на бальні танці. Cпочатку, це було більше бажання батьків звичайно, тому що в 7 років дитина нічого ще сам не вирішує. Але буквально протягом декількох років вже точно знала, що моє життя буде пов'язана з танцями.

5 - Які у вас в дитинстві були ще захоплення?

Стас: до танців серйозно ні чим не займався. У  дитинстві кілька місяців мене батьки пробували водити на народні танці, але якось з ними у мене не склалося, особливого інтересу до занять не було.

Наташа: Танці займали майже весь мій вільний час, але був час, я захоплювалася плетінням бісером, займалася музикою.

6. - Як ви встали в пару?

Наташа: Це сталося 3 роки тому. Стас шукав партнерку, а я стояла ще в парі з Пашею. Ми тоді тренувалися у Головащенко Руслана й Олени. У нас з Пашею була велика різниця в рості (у мене 1.66, а в Паші 1.90.) І наші тренера вирішили спробувати поставити нас в різні пари. Мені запропонували Стаса. Наше перше тренування відбулася 9 травня (День Перемоги), цей день ми і вважаємо днем
народження нашої пари.

Стас: я розлучився з попередньою партнеркою і почав шукати партнерку. Дуже важко знайти партнерку, яка підходить тобі за зовнішніми даними, за зростом, за віком, за рівнем, за особистісним якостям і амбіціям. За півроку пошуків у мене були проби з 10 партнерками, але все чогось не вистачало. Потім Руслан Головащенко запропонував мені спробувати з Наташею. З першого заняття з нею я відразу зрозумів, що все у нас вийде. Це було якесь внутрішнє відчуття або інтуїція.

7.-У вашій парі бувають сварки?

Стас: так як і в будь-якій роботі, а тим більше в творчому процесі народжуються спірні моменти, тим більше в парі танцюю два різних за складом людини. Ми завжди намагаємося в парі прийти до спільної думки. Найважче в танцювальній парі - це навчитися довіряти один одному, поступатися і рахуватися з думкою іншого.

8. Скільки разів на тиждень ви зараз тренуєтеся?

Стас: тренуємося практично кожен день, намагаємося дати собі невеликий відпочинок до і після змагань. Влітку тренуємося у вільному режимі, щоб не втрачати форму.

9. Як проходять ваші заняття, коли ви тренуєтеся самостійно?

Стас: самостійно ми намагаємося відпрацьовувати інформацію, отриману на індивідуальних і групових заняттях. Частина заняття намагаємося приділяти основним крокам, бейзик. Під час самостійних тренувань Наташа для мене - другий тренер.

Наташа: Ми намагаємося один одному допомагати, підказувати. Оскільки для танцюриста потрібні не тільки власні відчуття, а й погляд з боку.

10. - Який ваш улюблений танцювальний турнір зі спортивних танців в Україні та за кордоном?

Наташа: За кордоном - це звичайно Блекпул і UK! Так як ці турніри проходять просто в незабутньою атмосфері, і звичайно ж дуже важливо, що оцінюють твій танець там лише чемпіони! В Україну в цьому році мені сподобалося танцювати в Славутичі. Організатори запросили Гродненський оркестр, який часто грає на турнірах за кордоном, і нам дуже сподобалося під нього танцювати.

11. -Ваше краще танцювальне досягнення? Стас: 3 місце на Blackpool Dance Festival і UK Open Rising Stars, півфінал по любителям на чемпіонаті Європи 2011 і UK 2011.

12. -Розкажіть якийсь курйозний випадок, який стався з вами на турнірі, відпочинку?

 Стас: В 2010 році коли ми їхали на турнір в Лондоні International Championship c нами стався дуже цікавий випадок. Перші відбіркові тури на цьому турнірі проходять за рисами Лондона, і добиратися туди, м'яко кажучи, не зручно. Ми виїхали на турнір за 3 години до розминки, так що б не спізнитися і ще гарненько розім'ятися. Наташа: Але в Лондоні, як зазвичай для цього міста проводитися ремонт доріг. Ось ми і потрапляли в одну за однією пробки, і, врешті-решт, коли до прибуття залишалося 15 хвилин, на автобані виявився перекритий з'їзд, який був потрібен нам. Почувши від GPS «перерахунок маршруту. час прибуття через 40 хвилин» ми зрозуміли, що ризикуємо запізнитися на турнір, так як до початку нашого туру залишалося менше години. Стасу довелося переодягатися у фрак прямо в машині. У підсумку, ми прибігли до зали буквально за 5 хвилин до туру. Добре, що турнір трохи затримувався (що для англійців не властиво) і тому у мене був час переодягнутися.

Стас: Але на цьому наші пригоди не закінчилися, коли Наташа одягала плаття у неї розійшлася блискавка, і нам довелося підручними засобами виправляти ситуацію.

13 .- Якими якостями потрібно володіти, щоб домогтися успіху?

Стас: На наш погляд, танцюрист повинен володіти завзятістю, цілеспрямованістю, працьовитістю і величезним бажанням танцювати. Наташа: А так само дуже важливо вміти довіряти: собі, партнеру і тренерам.

14 .- Є у вас особиста формула успіху?

Стас, Наташа: З часом у нас в парі з'явився девіз «Anything is possible if you just believe», «Все можливо, якщо просто віриш». Дуже важливо вірити в себе, у свого партнера (шу) і в те, що ви робите і чого хочете добитися.

 

15. Розкажіть, про що ви зараз мрієте?

Стас, Наташа: Кожна людина про щось мріє, до чогось прагне! І справжнє щастя настає тоді, коли ваші мрії збуваються. Ось ми мріємо, щоб лише добрі та найсвітліші мрії у людей ставали реальністю, і тоді всі будуть щасливі.
Дякую.

Інтерв'ю взяв Олександр Куценко

 



Обновлен 10 сен 2013. Создан 19 авг 2011